Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Протягом тижня (30 липня – 03 серпня 2018 року) на розгляд до суду надійшло 138 документів, які стосувалися розгляду адміністративних справ та роботи суду в цілому. На адресу сторін було направлено 452 вихідних листа. Після апеляційного перегляду до судів першої інстанції повернуто 138 адміністративних справ.
Протягом тижня суддями Донецького апеляційного адміністративного суду розглянуто 56 справ, значна кількість справ стосувалась скасування постанов про накладання працівниками Управління патрульної поліції адміністративних стягнень за порушення ПДР, зокрема справи №№ 264/3019/18, 428/5281/18, 265/3137/18.
Апеляційний суд розглянувши вказану справу № 264/3019/18 скаргу Управління патрульної поліції задовольнив частково, а рішення суду першої інстанції – скасував в частині визнання дій УПП неправомірними та відмовив в цій частині у задоволені позову, іншу частину рішення залишив без змін. Аналізуючи дані обставини, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, про необхідність скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Однак, апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції визнаючи дії інспектора неправомірними діяв в супереч нормам діючого законодавства.
При розгляді справи № 428/5281/18 за апеляційною скаргою гр. Л та справи № 265/3137/18 за апеляційною скаргою гр. Є. судом встановлено правомірність накладення адміністративного стягнення за порушення ПДР та залишено апеляційні скарги гр. Л та гр. Є без задоволення. Ухвалюючи вказане рішення суд апеляційної інстанції погодився із вірністю кваліфікації вчиненого правопорушення.
Розглянувши справу №242/1364/14-а про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування за позовом Комунального підприємства до міської ради області, суд апеляційну скаргу задовольнив частково, рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі. Посилаючись на те, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Даний спір мав приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень. У даному випадку існував спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір суди мають вирішувати за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права викладено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15. Також судом роз’яснено право звернення позивача з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Донецький апеляційний адміністративний суд розглянувши справу № 805/3315/18-а за позовом гр. К до об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити певні дії – залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції – без змін, погодившись із позицією суду першої інстанції, яке полягало у тому, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби, право в нього на перерахунок пенсії не виникає, тобто частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ на позивача не розповсюджується.
Прес-служба суду.